Мої виступи

Виступ на педраді. «Розвиток  логічного мислення на уроках математики в початкових класах».
На сьогодні суспільство перед школою ставить чітке завдання: «…виховати дитину, яка вміє спочатку самостійно вчитись, а потім самостійно та творчо працювати і жити.» Дитина – складна біосоціальна система, а традиційна школа, як структура, де вона навчається є достатньо примітивною. Навчання здебільшого сконструйоване як система педагогічного насильства.
     Програма   особистісного розвитку, закладена в дитину, постійно зазнає деформації. Учням часто пропонуються такі вимоги, які вони виконувати не в змозі. Пропонується система і стиль стосунків, які автоматично викликають протидію.
      За спостереженнями Марії Монтессорі дитина у 5-6 років виходить із
власного світу і перетворюється на активного дослідника довкілля і людей. У
неї розвивається здатність до абстракції. В дев’ять років діти починають
почуватися вченими, їм самим хочеться пояснити світ. У розумі немає нічого
такого, чого колись не було б у почуттях. Сутність розуму в упорядкуванні і
зіставленні. Замість навчання дітей потрібно надати їм умови для самостійного розвитку й освоєння людської культури.
     Щоб навчання було активним (спонукало учнів використовувати різні
форми навчання і думати про те, що вони роблять), потрібно створити такі
умови на уроці, щоб дітям було комфортно, безпечно, цікаво та корисно.
    Мета всієї моєї роботи спрямована саме на це.

Моє життєве кредо:
«Життя – це постійний рух, нові цікаві знайомства і взаємодопомога»

Педагогічне кредо:
«Найважливіше у педагогічній діяльності – це гармонія у стосунках з учнями, їх батьками, колегами, постійний творчий пошук та самовдосконалення».

   Освіта – вища. Закінчила Криворізький ДПІ у 1993 році.  За фахом – вчитель початкових класів. Стаж роботи – 21 рік.
 Кваліфікаційна категорія - ІІ


Приймаю активну участь в методичній роботі:

ü впровадження інтерактивних та проектних технологій ;
ü опублікування матеріалів на сайті школи, «Методичному порталі»;
ü розробка системи інтегрованих уроків, виховних заходів, спрямованих на формування моральної вихованості учнів;
ü участь у семінарах , творчих групах, методичних об’єднаннях вчителів;
співавтор методичного посібника «Моя щаслива планета. Ідеї сталого розвитку на уроках природознавства у початковій школі». Збірник творчих завдань 1-4 клас. 2016 р.

Виступи з доповідями.
«Стилі сімейного виховання» - засідання батьківського клубу «Наша родина» - 2016р.
«Методичне забезпечення навчально-виховного процесу в 1 класі» - міське МО – серпень 2018р.
«Демократичний навчально-виховний процес» - педрада, грудень 2017р.;
«Уроки для сталого розвитку в 1-4 класах. Практичне спрямування.» - міська творча група, грудень 2017р.;
«Агресивна дитина: що робити? Поради батькам.» - засідання батьківського клубу «Наша родина» - 2015р.

   Працюю над проблемою «Розвиток логічного мислення на уроках математики в початкових класах»

     Основна робота з розвитку логічного мислення – різні форми роботи з задачею:
-        робота над вирішеною задачею;
-        рішення задачі різними способами;
-        уявлення ситуації, описаної в задачі;
-        самостійне складання задач учнями;
-        рішення задач з відсутніми чи зайвими даними.

Завдання:
  Створення умов, за яких схильність дітей до нового, нестандартного, бажання самостійно вирішувати поставлені завдання можуть дістати розвитку.
      В роботі застосовую різні форми роботи над задачею, використовую на уроці цікаві задачі-жарти, числові геометричні головоломки, математичні кросворди, різні інтерактивні вправи.

Актуальність теми.

     Систематичне використання на уроках математики і позаурочних заняттях спеціальних задач і завдань, спрямованих на розвиток логічного мислення, розширяє математичний кругозір молодшого школяра, дозволяє учням більш впевнено орієнтуватися в найпростіших закономірностях навколишньої дійсності, активніше використовувати математичні знання в повсякденному житті.

Моніторинг досягнень учнів.
   Проводячи моніторинг досягнень учнів, чітко видно ріст знань учнів;
2014 – 2015 н.р. – 21%
2015 – 2016 н.р. – 28%
2016 – 2017 н.р. – 30%

Проводжу нестандартні уроки та виховні заходи:
Урок – подорож, урок – дослідження, урок – казка, урок – вікторина, урок – конкурс, урок з елементами тренінгу.
   Класна година до Дня Збройних Сил України. Конкурсна програма. 2017р.
Урок – подорож з природознавства «Хто такі птахи?» - лютий 2018р.
Класна година  «Свято Землі» - т2017р.
«Прощавай, початково школо» - 2017р.
Урок- дослідження зі стійкого розвитку «Закрути міцніше кран, щоб не витік океан» - 2017р.
Урок – екскурс з образотворчого мистецтва «Я малюю рушничок» - березень 2018р.
Видавнича діяльність.
  На освітньому порталі «На урок» опублікувала
-        урок – дослідження «Дихайте чистим повітрям» 14.03.2018р. № ДБ – 180316036;
-        Класну годину «Ти в природі і природа в тобі» 14.03.2018р. № ДБ – 180316031;
-        Сценарій свята «Свято,прсвічене Дню Землі» 14.03.2018р. № ДБ – 180316029.
На метод порталі:
-        Виступ «Уроки для сталого розвитку, практичне спрямування» 14.03.2018р. 0000/ 68825;
-        Сценарій виступу агітбригади «Ми за здоровий спосіб життя» 14.03.2018р.  0000/ 68829.

«Курси підвищення кваліфікації вчителів початкових класів з викладанням ІКТ» – січень 2017р.; «Методика викладання фізичної культури в початковій школі» - січень 2017р.

Стилі сімейного виховання. 

Стилі виховання в сім’ї традиційно розділяються на гіперопіку, авторитарний, ліберальний і демократичний. Кожен із цих стилів виховання по – своєму впливає на самооцінку підлітків.
         1. Надмірна опіка (гіперопіка).
Цей стиль характеризується  надмірним піклуванням,               попередженням активності, бажанням зробити все за дитину.
З раннього дитинства діти дуже прив’язані до батьків. По мірі зростання самостійності, і, особливо, в перехідному віці, ця залежність починає дитину обтяжувати. Погано, якщо дітям не вистачає батьківської любові, але надмірна опіка також шкодить дитині, а батьки інколи  плутають любов і опіку.  Вона затрудняє формування в дітей внутрішньої автономії та породжує залежність як рису характеру. Люблячі матері часом не здатні уявити дитину окремо від себе,  не розуміючи  того, що юнак не зможе подорослішати, не розірвавши пуповину емоційної залежності від батьків.
     Батьки звикли до своєї дитини і не схильні помічати вікових психологічних змін, що відбуваються з нею. Вона виросла, змінилася, а люблячі батьки все ще бачать її такою, якою вона була декілька років тому, причому власна думка їм здається беззаперечною. Підлітки, навпаки, набувають критичного ставлення до батьків, вони починають  чинити опір. А це часто ображає батьків «Я живу заради дітей», - пишаючись, заявляють батьки. Але при ретельному аналізі виявляється, що фактично буває так, батьки живуть не заради дітей, а скоріше за їх рахунок. Багато  з них відносяться до своїх дітей зверхньо, висмоктуючи з них усі «соки». Адже якщо батьки не реалізувались у професійному плані, не досягли  бажаної для них значущості в кар’єрі,  спілкуючись із дитиною, вони цілком можуть задовольнити ці потреби, постійно нагадуючи їй, як багато для неї зробили, дорікаючи їй цим, забороняючи робити їй те, що хочеться, блокуючи її розвиток. Спілкуючись із дитиною вони можуть відчувати себе великими начальниками.
    Завдання дорослого – попередити, застерегти, пояснити, вказати на можливі наслідки, але дати можливість дитині діяти самостійно, здійснювати свій власний вибір. Тоді, навіть зробивши помилку, дитина навчиться думати, відповідати за свої вчинки, за себе, бути самостійною. Звичайно, все залежить від ситуації і віку дитини. Але обов’язково слід пам’ятати, що рано чи пізно дитині треба буде ставати дорослою й самостійною і те, як це буде відбуватися, залежить від усіх дорослих, які оточують підлітка, а передовсім – від батьків і вчителів.
    2. Авторитарний стиль виховання – це стиль, при якому батьки недооцінюють позитив, який є в їхніх дітях і віддають перевагу контролю. Цей спосіб виховання  іноді пов’язують з агресивно-командним впливом батьків. Насправді авторитарні батьки –  не обов’язково диктатори й деспоти, вони можуть бути дуже люблячими і ніжними, але у стосунках з дитиною на перше місце, як у випадку гіперопіки, ставлять свою потребу бути поруч, контролювати життя дитини, приймати за неї рішення. З одного боку, це забезпечує певний психологічний комфорт: можна менше хвилюватися за дитину, не боятися, що вона наробить помилок. Але з іншого боку, надмірний батьківський контроль унеможливлює розвиток самостійності підлітка: він не може навчитися ініціативності, відповідальності, наполегливості, самоконтролю. Адже самоповага і впевненість у собі формуються лише за умови, що людина має можливість сама поставити собі мету й досягти її самостійно. В умовах постійного керування з боку батьків такою метою може стати лише протистояння дорослим, рішення не підкоритись їхнім вимогам. Якщо підліток досягає мети – виникає конфлікт з батьками, якщо ж батьки зможуть «переламати» дитину – у неї розвивається почуття власної неспроможності, пасивність, безініціативність, безвідповідальність. Така невпевненість у собі розповсюджується і на стосунки з однолітками: учень не може відстоювати свою думку, пасує перед більш упевненими в собі друзями і вчителями.
    Для того, щоб зберегти стосунки зі своїми дітьми і водночас підтримувати їх упевненість у собі й самостійність, необхідно обмежити зону свого контролю, поступово передаючи підліткам відповідальність за їхні дії та вчинки. Це може бути досить серйозним психологічним випробуванням для батьків: адже дитина може наробити помилок, які доведеться потім виправляти. Наприклад, рішення підлітка піти до басейну може призвести до його застуди, лікування, ускладнень. Але якщо не пустити його, то наслідки можуть бути ще гіршими: і для стосунків з батьками (образа, недовіра, спроби приховувати від дорослих свої наміри) і для авторитету підлітка серед товаришів (підлітки зневажливо ставляться до однолітків, які підкорюються дорослим), і для самооцінки особистості (неможливість відстояти своє рішення інтерпретується дитиною як нерішучість, слабкість волі або як відсутність поваги, нерозуміння з боку сім’ї).
          Таким чином, батьки стоять перед вибором: подбати про власний спокій і утримати дитину від самоствердження чи дати підростаючій особистості певну свободу, щоб вона могла розвиватись, учитись на своїх досягненнях і помилках.
         Щоб зберегти психологічний контакт із старшокласниками, батьки повинні враховувати дорослішання дітей, відмовляючись від авторитарних методів виховання, навіть якщо вони здавалися раніше успішними.
    3. Ліберальний стиль виховання характеризується наданням повної самостійності дітям. Ліберальне ставлення батьків, здається, могло б сприяти успішному самовизначенню і формуванню відповідальної позиції особистості. Але для цього особистості потрібно вже мати чітку систему власних орієнтирів: цілі, принципи, морально-етичні еталони тощо. Оскільки суб’єктивна картина світу в підлітковому віці лише формується, то підлітки потребують допомоги для орієнтиру в складному і мінливому світі. Якщо цю функцію не виконують батьки, вони шукають  інших авторитетів, які часто суперечать один одному. Невизначеність суб’єктивних орієнтирів знижує самооцінку особистості, породжує почуття безпомічності, неспроможності знайти свій шлях у житті. І в таких умовах ліберальна позиція батьків сприймається підлітками як відстороненість, байдужість, навіть як егоїзм. «Їм немає діла до мене!» - думають у таких випадках діти.
 Отже, надання підліткам надмірної свободи так само небезпечне для становлення  їх особистості, як і надмірне її обмеження.   
    4. Демократичний стиль виховання.
Особливістю цього стилю взаємин є тверде, послідовне і водночас  гнучке виховання. Батьки  завжди пояснюють мотиви своїх вимог, заохочують їх обговорення з підлітком; влада використовується лише в міру необхідності; у дитині цінується як слухняність, так і незалежність; батьки встановлюють правила і твердо втілюють їх у життя, але не вважають себе безгрішними: вони прислухаються до думки дитини, хоч і не діють виключно відповідно до її бажань. Цей стиль виховання  найбільшою мірою сприяє розвитку в дитини самостійності, активності, ініціативи і соціальної відповідальності.

Немає коментарів:

Дописати коментар